Тихая пристань – обитель Отца
Куда я стремлюсь, там мир без конца
Любовь там вовек восседает на троне,
Там царство духов в белом виссоне.
Там песнь «Аллилуйя!» во век не смолкает,
Живущие Агнца Христа восхваляют:
«Ты заклан за нас был; Ты нас искупил
Из разных народов, языков, племён.
Сей песни не будет конца никогда.
Вселенная вся ликованья полна.
И вечная радость там будет наградой,
За скорби, за слёзы воздастся отрадой.
Сейчас мы ещё в земном странствованьи
Подвержены многим скорбям и страданьям.
Но это во благо, чтоб сердцем быть чистыми
И Бог приведёт нас в тихую пристань.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Місіонерам Господа Ісуса - Василь Мартинюк Ці вірші я присвятив усім місіонерам. Але коли їх писав, то мав на увазі перш за все місіонерів "Голосу надії", з якими спілкувався і яких найкраще знав. Зокрема, коли писав перший вірш, то перед очима мого серця були Віталій Онищук та Любов Онищук - рідні брат і сестра, що звіщали Добру Новину в далекій холодній Республіці Комі.