(Присвячено Федору Артищуку, який відійшов у вічність)
Двадцятого століття син,
У двадцять перше він заглянув.
Закінчив вахту. Встав з колін.
Почув, як анголи „Осанну”
Співають Господу. До себе
Його покликало враз небо.
І зношене стареньке тіло
Душі втримати не зуміло.
Земне тяжіння обірвалось,
Як перетягнута струна.
Душа з життям не попрощалась.
Ось ці вінки і ця труна -
То тільки символ переходу.
Хто зможе вічного природу,
Премудрість, Божі таємниці
Тим пояснити, хто в темниці
Тілесних, грішних форм закутий?
Ось смерть прийшла. І плоті пута
По Божій волі розірвала.
... І брата Федора – не стало.
З його відходом ціла ера
У вічність канула. Архіви
Навряд чи збережуть папери
Про труд важкий на Божій ниві.
І про пости. Про довгі ночі
Проведені в молитвах слізних,
Про те, як людям ніс пророчі
Слова. Як розбивав залізні
Гріха кайдани на колінах.
Як наставляв чужого сина,
Як свого. Подвизався щиро
За тих, що похитнулись в вірі.
І голосом своїм, від роду
Таким пісенним і спокійним,
Будив людей. Благоговійно
Святе Письмо читав народу.
Вінчав щасливі юні пари.
За немовлят молився Богу.
А щоб солдатські тверді нари
Ставали м’ягшими в дорогу
Давав напуття новобранцям.
Спішив і вдень, вночі, і вранці,
І ввечері до всіх недужих
Такий ось був він - небайдужим.
Таким залишиться навіки-
Святим і мудрим чоловіком-
У пам’яті свого народу.
Одним із патріархів роду.
Цей день – і біль і радість наша.
Як виграє, як сяє чаша
Молитв вогненних в світлі раю!
Як праведника там вітають!
Здійснилися про Царство мрії.
А в нас сльоза тремтить на вії-
Прощатись з дорогими гірко...
Гори, палай, надії зірко!
Нехай печаль не душить груди,
Бо зустріч буде.
Комментарий автора: Завтра, 16 грудня, в останню дорогу проведуть колишнього просвітера церкви міста Нововолинська, що на Волині, єпископа, а пізніше і почесного пастора однієї з церков міста Сакраменто, що у Каліфорнії.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Стихи-молитвы: Страшно бушует житейское море (Мамочкам о детях) - Лариса Попова Драгоценные Мамочки! СЕГОДНЯ нам всем говорит Господь: БОДРСТВУЙТЕ В МОЛИТВАХ О ДЕТЯХ ВАШИХ!
О ещё не зачатых и носимых во чреве, о маленьких и седых, имеющих уже своих детей и внуков, ВОПИЯЙТЕ к Богу о детях Украины и других стран!
Написано: Будущее сыновей (детей) в устах матери.
У детей ДУХОВНАЯ ЖИЗНЬ начинается не когда-то потом; ПОСВЯЩАЙТЕ своих детей Богу, читайте им Библию - Слово Божие ещё когда они во чреве; душа полноты Слова Божия вместить не сможет никогда, а ДУХ УЗНАЕТ, РАДУЕТСЯ, КРЕПНЕТ И ЛИКУЕТ. Дух человеческий зреет и растет хлебом и водою Слова Божия. Дорогие и заботливые Мамочки! как вы кормите тела, так ОТВЕТСТВЕННЫ кормить и дух детей ваших!
Это один из ДУХОВНЫХ стихов моего сына, когда ему было 11 лет. По поэтической форме – это, так называемый, белый стих; в нём нет рифмы, но есть духовная сила и ритм. ДУШЕВНЫЕ стихи у него тоже есть: радостные стихи ребёнка; но ДУХОВНЫЕ стихи, совсем другие, зрелые не детской зрелостью. Воистину, Тот кто в нас, больше того, кто в мире.
Иисус сказал: НЕ ПРЕПЯТСТВУЙТЕ ДЕТЯМ ПРИХОДИТЬ КО Мне.
Драгоценные родители, не откладывайте на потом ДУХОВНУЮ ЖИЗНЬ СВОИХ ДЕТЕЙ!
Благословенный Отец Небесный, Господь Иисус Христос! Даруй нам быть сотрудниками и соработниками Тебе, Твоим Ангелам наставникам и Ангелам защитникам в воспитании наших детей во славу Твою, Отца и Сына и Святого Духа. Аминь.
